Історія Андрія

Мене звати Андрій. Мені 34 роки. Я народився в благополучній родині. У мене були мама, батько і старший брат. З дитинства батьки мене дуже любили, завжди балували. І, як мінімум, до шести років у мене було щасливе дитинство.

Я постійно гуляв зі своїм братом, він був старший на шість років. І коли він познайомився з неблагополучною компанією, я завжди був поруч. Для мене це стало приводом спробувати сигарети в 5 років. Так, і тут нема чим похвалитися, соромно і смішно згадувати таке. У 6 вже понюхав клей вперше. У 7 спробував курити траву.

Прийшов час йти в школу. Молодші класи я ще добре вчився. Але мій безтурботний потяг до травички, тоді це була щось нове і дуже круте, швидко змінив мої інтереси. Я відчував себе таким сміливим та дорослим, з самого дитинства таку заборону порушую.

Пройшли роки, дружба з травичкою зав’язалася міцна, а успішність в навчанні зіпсувалася. Батьки виховували нас в строгості і завжди говорили: «дивись, наркотики вбивають». Я дивлюся і не вбивають, все ж відмінно у мене. Був впевнений, що вони мене дурять. Я був впевнений, що я не наркоман, що якщо захочу будь-якої миті кину. Завжди себе виправдовував, це всього лише травичка, я просто курю, щоб позбутися від учнівських буднів.

Пізніше в моєму житті прийшов новий наркотик, це були таблетки травмадол. Я тільки спробував і відразу сказав: «клас». На той момент, це було дуже легкодоступно, у мене на районі було багато аптек, в яких вони продавалися. Перший час, навіть при тому, що їх продавали за рецептом, без проблем можна було їх придбати нелегально, тому я особливо не хвилювався. Так само і дружба з травою не закінчується. У школу я потрапляв все рідше.

В цей час брат перейшов на інший наркотик, вже спробував вінт. Він почав вчитися, як виготовляти його, влаштував лабораторію в домашніх умовах. Зараз це все згадую з тихим жахом. Тепер я вже вдома бачив тих, хто внутрівенно приймають наркотики. І ще більше себе переконав у тому, що я не наркоман, ось ці колеться – це наркомани, а я всього лише травичку, пігулки.

Але, в 13 років, як раз на день народження, я перший раз уколовся. Справжнє доросле життя. Я переконував себе, що лише спробую і все. Я ж не наркоман. Наступні роки я не так часто коловся, але все більше зловживав травмадолом і травою. Для цього всього, потрібно було знаходити гроші. Почав обманювати школярів, однолітків, розводив своїх однокласників. Почалися крадіжки автомагнітол.

Брат продовжує виготовляти наркотик. Вінт завжди є вдома. Перш за все, я брав його і міняв на те, що потрібно було мені. А потім розумів, навіщо його міняти, якщо у мене ось є він вже готовий на руках. Але, я все ж себе продовжувала переконувати – я не наркоман.

Коли у нас вдома вперше провели обшук, забрали брата. Мене це все трохи налякало, хоча і до цього у мене були вже призиви до поліції в зв’язку з крадіжками. Брата посадили, батьки на той час вже розлучилися, я вирішив залишитися з батьком. У матері в цей момент виявляють рак. До цього часу у мене були вже бажання покінчити з наркотиками, я якось вже простежував що життя руйнується. І тут я розумію, що кинути зовсім непросто, я відчував, як наркотик мене контролює.

Виходить брат з в’язниці, перший місяць не вживав. Але, він дуже швидко повернувся до колишнього способу життя. В дома знову притон. У школі я вже не з’являвся взагалі. Життя стало дуже сіре і нудне. Я все хотів щось змінити, все думав, почну з понеділка або з наступного року. Я ж молодець, я ж молодий, я ж не наркоман. Але нічого не виходило.

Через півроку мама помирає. Ось, я вже спробував, що таке ширка. Колю собі в руку, а сам думаю я ж не кінчений наркоман, я ж не той, хто коле себе в пах. Але зовсім скоро, пропадають вени і я починаю колоти собі в пахву, потім в пах. Я вже бачив, як поруч гнили і вмирали люди. Коли вже систематично був на ширці, почалися грабежі – це вже було кожен день. І тут помирає батько. Після його смерті, взагалі стало все сумно. Якщо батько ще якось намагався впливати, то потім просто все пішло шкереберть. Я розумів, що життя вже втратило весь сенс. Тепер я бачив, що все моє життя тільки в наркотику. Кожен день я прокидався з думкою: як обдурити, кого кинути, де вкрасти – щоб дістати гроші на наркотики.

Одного разу ми з братом поїхали за метадоном. Поїхали, тому, що нам було погано. Ми взяли трохи, ми вкололись. І брат помер у мене на руках, а мене заледве відкачали. Тепер я просто розумів, життя не зміниться – ні з понеділка, не з вівторка, ні з Нового року. Я просто почав вживати усе підряд, все що можливо було дістати, почав бухати. І одного разу, почув як сусіди сказали мені вслід: «так йому вже месяцок залишився». І тут я зрозумів, що дійсно скоро помру. Нарешті, злякався за своє життя.

Я просто тепер був упевнений, що життя саме по собі не змінюється. І мені порадили поїхати на реабілітаційний центр. Я реально розумів, що це моя остання можливість. Інакше, я просто здохну, як собака. Коли я приїхав на реабілітацію, для мене було все дико. Побачив справжню любов, не на словах: коли люди цікавляться твоїм життям, коли лідери вникають в суть проблеми, коли намагаються допомогти, а не просто нав’язати свою думку. І мене це все зачепило. Любов і повага виявлялися в простих справах: коли служитель центру миє за тобою посуд, допомагає в будь-якій роботі. Найважливіше для мене було бачити тих людей, у яких вже вийшло змінитися. Тепер вони допомагали в цьому нам. І тут я зрозумів, що і у мене є шанс.

З часу, як я приїхав на реабілітацію пройшло вже 9 років. Я більше не вживаю і живу новим життям. Тепер я, вже сам лідер центру, який допомагає іншим, як колись допомагали мені. Бачу радість в тому, що можу брати участь в житті інших людей, допомогти їм побачити в чому полягає їх проблема та показати інше і нове життя.

І сьогодні звертаюся до тебе: не обманюй себе, твоє життя не зміниться з понеділка, або з наступного тижня. Ти ж бачиш, що сам нічого не можеш? І якщо ти вживаєш наркотики, нехай і не систематично, і думаєш що ти контролюєш все, то ти живеш самообманом. Тут знаходяться люди, які самі пройшли цей шлях. Дій зараз – телефонуй, будемо раді тобі допомогти:

073 073 22 24 (Telegram)

099 631 22 00 (Viber)

096 010 11 01

Безкоштовна допомога алко та наркозалежним.